Проблема розвитку особистості

113

Поняття «гармонійна особистість» крім іншого включає в себе психічне здоров’я і душевну рівновагу. Щоб ці параметри були дотримані, свідомість і несвідоме повинні активно взаємодіяти. Це забезпечить людині одночасне відчуття зв’язку з колективом, навколишнім світом, усвідомлення себе як індивідуальної, неповторної одиниці світобудови.

Проблема розвитку особистості і полягає у поєднанні цих протилежних начал у людській душі. Використання загальнолюдського досвіду повинно супроводжуватися уважним ставленням до свого внутрішнього голосу. Тільки в такому випадку можливе існування логічною, цілісної натури.

Величезну роль у процесі росту особистості або Его з несвідомого грає рефлективний дар, що виділяє людину серед інших живих істот. Саме завдяки йому особистість виявляється здатна поєднувати два світи: зовнішній і внутрішній. Зовнішній світ має два виміри: горизонтальне — фізичні дані навколишнього середовища, пізнавані за допомогою органів почуттів, і вертикальне — духовна складова, що відображає ступінь розвитку суспільства. Внутрішній світ — це несвідоме начало, що дає грунт для зростання особистості та створення суб’єктивного ставлення до зовнішніх умов.

Етапи розвитку особистості

У прагненні до єдності психіка кожної людини проходить кілька етапів свого розвитку. При цьому зміни відбуваються протягом усього життя особистості. А особливо важливими вони стають у другій її половині, коли дитячі та юнацькі досягнення виявляються на другому плані.

• Перший етап розвитку прийнято називати містичним участю. Він характеризується вкрай слабкою відособленістю Его. Воно сприймається як частина загального миру. У цей момент елементи зовнішні та внутрішні належать до єдиного цілого. Така стадія розвитку властива дітям і дикунів, які сприймають себе як частина навколишнього середовища, а не як окрему особистість. У цивілізованому суспільстві стадія містичного участі зустрічається у вигляді психології натовпу, де в поведінці людини відсутня особиста відповідальність за події, що відбуваються.

• Далі проблема розвитку особистості трансформується в необхідність засвоєння правильних установок. У цей момент з’являється первинна диференціація оточуючих і себе за статевою ознакою, а також виникають початкові уявлення про протиставленнях в навколишньому світі. Наприклад, гаряче-холодно, добре-погано, світло-темрява. Основний вплив на розвиток людини на цьому етапі має мати як втілення жіночого начала.

• За матріархатом приходить патріархат. Верховенство отримують такі цінності як дисципліна, усвідомлення відповідальності, проходження різних життєвих випробувань. У цей момент становище жінок сприймається як підлеглий, залежний.

• Останній етап приносить інтеграцію жіночого начала як необхідного елемента в людську особистість. Цей момент в розвитку психіки є вирішальним. Саме з цього часу людина отримує можливість поєднувати в собі протилежні сторони психічного. Для підтримки гармонії у особистості повинні сусідити матерія і дух, жіноче і чоловіче, несвідоме і свідомість…

Зрозуміло, на цьому розвиток особистості не закінчується. Однак саме ці етапи повторюються протягом усього життя людини. Зовнішні прояви стають іншими, але їх сенс залишиться незмінним. Розвиток по спіралі дозволяє удосконалюватися протягом всього життя, вбираючи у власне свідомість все нові і нові складові.

Проблема розвитку особистості вимагає постійного прикладання сил у напрямку ускладнення Его, гармонізації його елементів. У першій половині життя це відбувається за рахунок пізнання навколишньої дійсності, взаємодії з нею, вибудовування відносин з людьми, досягнення певного рівня освіти та створення власної сім’ї з осягненням нових для себе ролей. У другій же частині шляхи розвиток особистості набуває усвідомлення, що позначається на якості, культивованих у свідомості. Також в цей час зовнішня життя стає більш активною і продуктивною, дозволяючи особистості самореалізуватися. Подібні дії призводять до ще більшої потреби у спілкуванні з власним Его, приводячи до його зростання і вдосконалення.