Психічна травма — Травма приниженого

98

На відміну від багатьох інших травм, які найчастіше з’являються з-за нюансів у взаєминах дітей з батьками протилежної статі, психічна травма приниженого – це результат взаємовідносин дитини виключно з матір’ю. Правда, винятки можливі і тут: наприклад, якщо у дитини є тільки батько і він виконує всі ті функції, що звичайно покладаються на маму: привчання дитини до гігієни, порядку і т. п. Але оскільки такі ситуації все ж не так часто зустрічаються, прийнято пов’язувати з даною травмою саме маму дитини.

Як виникає травма?
Оскільки саме слово приниження передбачає певний вплив на людину, цілком закономірно, що подібна травма виникає у вже народженої людини. І на відміну від тих травм, які батьки можуть заподіяти підсвідомо, найчастіше, навіть самі не здогадуючись про власний згубний вплив на психіку дитини, то принизити малюка, дати йому зрозуміти, що його соромляться – це можна зробити тільки свідомо.

Складно сказати, що керує батьками в такі моменти. Можливо, якщо б кожен з них хоч трохи був в курсі того, що чекає їх дитини після такої травми, то слова б підбиралися уважніше. Адже часто виявляється досить одного зауваження, висловленого в різкій формі, та ще й при сторонніх, щоб у малюка з’явилася травма на все життя.

Як правило, травматичними виявляються різкі зауваження мами з приводу того, що дитина зробила щось не так: зламав-розбив-розібрав, особливо, якщо справа стосується домашніх речей, а чиїхось чужих (наприклад, при поході в гості). У малюка виникає відчуття, що його соромляться, що він не виправдав очікувань. Проте згодом ситуація може погіршитися: на вже існуючу травму приниженого накладається інша її різновид, з сексуальним підтекстом. У переважній більшості випадків це відбувається тоді, коли мама застає дитини за мастурбацією. Замість того, щоб відверто поговорити і все пояснити синові або дочці, більшість мам починають принижувати їх, стверджуючи, що те, чим вони займалися – це дуже погано, т вони тепер брудні і т. п. Не виключено і вживання нецензурної лексики, після якої психічна травма лише посилюється, а життя дитини стає все гірше.

Як жити далі?
На жаль, без наслідків подібна травма, як і будь-яка інша, для людини не проходить. Тепер його всюди будуть супроводжувати почуття, які суттєво ускладнять життя, головним з яких виявляється почуття провини. Той, хто відчував його тільки по дійсно важливих випадках у своєму житті, навряд чи зможе зрозуміти, як це – постійно відчувати себе винуватим.

Втім, іноді таке відчуття йде приниженого на користь, адже він прагне довести, що його несправедливо образили і насправді він заслуговує кращого. Такі люди часто стають дуже виконавчими працівниками, причому звалюють на себе не тільки свої обов’язки, але й допомагаючи іншим. Втім, це тільки зі сторони виглядає, як бажання допомогти, а насправді задум приниженого в тому, що до тих пір, поки він допомагає іншим, що в той час, коли люди будуть відчувати себе зобов’язаними йому – він не буде відчувати почуття провини. При цьому будь-яку допомогу особисто їм сприймають як бажання принизити і тому сприймають у багнети тих, хто виявляє бажання допомогти.

Складнощі і перешкоди
Є дещо, чого принижений боїться більше всього на світі: це зганьбити свою матір. При цьому абсолютно не має значення – жива вона чи вже померла: прихильність, звичка поступати так, як заведено – залишається до кінця життя.

Основні проблеми в життя приниженої полягають у тому, що він не хоче і не може словесно виражати свої почуття. Передумовою цього є все той же сором перед матір’ю, проте згодом ситуація ускладнюється в рази: як правило, з дитинства такій дитині нав’язували, що все, що відбувається в родині, повинно залишатися всередині неї і ні в якому разі не можна виносити сімейні проблеми на загальний огляд. Нічого дивуватися, що, ставши дорослою, така людина не буде йти на контакт ні з своїм, ні тим більше – з протилежною статтю, що ніяк не додасть йому щастя в сімейному або особистого життя.

Ще один момент, суттєво ускладнює життя тим, у кого в наявності психічна травма приниженого – це крайня вразливість. Мало того, що вона розповсюджується на нього самого, простіше кажучи – образити його може будь-яка людина, навіть про це не замислюється, так він вважає і інших такими ж, а отже – робить все можливе, щоб тим, хто його оточує, не довелося зазнати такого ж почуття. В результаті його потреби виявляються на самому останньому місці, і він починає робити все, навіть те, що не має, лише б йому підтвердили, що він дійсно потрібен.

Не виключено, що ви давно спілкуєтеся з людиною, що має травму приниженого, і навіть не підозрюєте про це. Мова йде про тих, хто за удаваною веселістю намагається приховати свій страх самотності та непотрібності. Всі хоч раз зустрічали таких людей: душа компанії, вони свідомо прагнуть викликати на себе шквал емоцій, в тому числі і негативних, щоб не показати свого приниження.

На жаль, тим, хто дорожить нормальними стосунками з людиною, що має таку травму, слід бути гранично обережним, адже будь-яка критика сприймається ними виключно з точки зору самознищення.