Теорія розвитку особистості: як правильно виховати дитину?

194

Позитивні якості дитини не завжди визначаються природними даними особистості. Найчастіше це результат виховання і поведінки батьків. Те ж саме можна сказати і про негативних рисах характеру. Велика частина з них формується в процесі дорослішання.

Належить Еріком Еріксоном теорія розвитку особистості говорить про те, що всі особистісні якості формуються у людини в певний період в дитинстві. Іншими словами, при правильному, розумному вихованні можна досягти розвитку у малюка певних схильностей. Ігнорування подібних знань здатне привести до того, що дитина виросте інфантильним, ледачим, агресивним…

Отже, на думку вченого етапи формування особистості розподіляються наступним чином.

З народження до року

Цей момент знаменується формуванням довіри до світу. Якщо батьки уважно ставляться до бажань дитини, задовольняють всі його нагальні потреби, малюк ростиме впевненим в тому, що він потрібен і доріг. Комфортне існування, позбавлена від неприємних відчуттів і переживань, допоможе дитині ставитися до світу спокійно і радісно, без тривоги. Мама і тато, а значить, і всі інші оточуючі люди будуть сприйматися ним як помічники і порадники, гідні довіри і поваги.

Також в цей період відбувається закладка фундаменту будівля впевненості в собі і своїх силах. Поява перших умінь і навичок, будь-які успіхи малюка повинні супроводжуватися схваленням і заохоченням. Це допоможе йому повірити у свою здатність вирішити всі завдання, які будуть виникати перед ним протягом життя.

З 12 місяців до 3-х років

У цьому віці з’являється самостійність. Дуже важливо не перешкодити цьому процесу, виконуючи за малюка всі необхідні дії. Якщо батьки прагнуть відібрати у дитини всі справи, які даються йому важко і погано виходять, вони підштовхують його до думки про те, що він нічого не може.

Криза трьох років, коли дитина особливо активно відстоює свою автономність, повинен принести йому гордість за власні вміння та здібності. Якщо ж він постійно буде бачити перевагу батьків над собою, дитина неминуче зазнає почуття сорому за свою неповноцінність. Також вкрай негативно на психіці малюка може позначитися постійне порівняння його даних із здібностями інших дітей. Особливо яскраво це буде виражено, якщо подібні «змагання» завжди завершуються не на його користь.

Від 3 до 6 років

Цей період теорія розвитку особистості називає фазою ініціативи. Зрозуміло, не всі починання дитини здаються батькам розумними і виправданими. Слухняний у всьому малюк є більш зручним об’єктом для виховання, ніж постійно фонтануючий різними ідеями чоловічок. Однак саме у вигляді ініціативи дитина висловлює власні бажання та намагається втілити їх у життя. Дуже важливо ставитися до подібних проявів чуйно і уважно.
Повага до бажань дитини має бути помітним навіть в дрібницях. Наприклад, нехай малюк сам вирішує, що він хоче одягти, або скільки часу йому потрібно на завершення малюнка. Це допоможе зробити його відповідальніше, дисциплинированней і инициативней. У той же час подібна політика виховання вбереже малюка від пасивності та інфантилізму.

З 6 до 12 років

Саме в цей момент купується працьовитість, тому будь-які спроби дитини допомогти, навіть самі невмілі, повинні сприйматися дуже позитивно. Погано зроблену роботу потрібно переробляти за малюком тільки тоді, коли він цього не бачить. А за акуратність його слід хвалити і заохочувати, викликаючи бажання повторити свій вчинок.
Ні в якому разі не можна карати дитину, якщо у нього щось не виходить, незважаючи на всі його старання. Це може надовго, якщо не назавжди відбити у дитини бажання допомагати старшим, та й взагалі виконувати будь-які обов’язки. Краще трохи скорегувати його дії, показавши більш продуктивний спосіб виконання завдання.

Від 12 до 19 років

У підлітковому віці відбувається ідентифікація власного «Я» і пошук індивідуальності, а також свого місця в житті і улюбленого заняття. Як правило, це супроводжується частою зміною інтересів, перепадами настрою, чергуються з періодами захоплення і розчарувань.

Вплинути на ситуацію у цей момент можна, лише даючи поради і висловлюючи побажання. Однак навіть у випадку непослуху батьки повинні ставитися до вибору дитини з повагою. Така політика допоможе зберегти теплі стосунки в родині і залишитися для сина або дочки надійним другом.

Перехід у доросле життя не означає зупинку на шляху самовдосконалення. Теорія розвитку особистості передбачає постійне зростання над собою, поява нових рис характеру, необхідність час від часу робити вибір на користь тих чи інших напрямків руху. Але все це буде вже непідвладне батьківського впливу.