Цінність грошей — в чому вона?

39

Так вже вийшло, що на одному семінарі підлітки дружно відповіли: «Наша мрія – мати гарне місце роботи і отримувати побільше грошей».

— Побільше – це скільки? – уточнила я.
— Ну-у, мільйон доларів, — невпевнено відповів худенький очкарик.
— Сто мільйонів євро без податків! – з жаром випалила білява панночка. – Щоб ні в чому собі не відмовляти!
— Дрібниці це все. Пара мільярдів – ось це серйозні гроші, — пробасив мужичок-боровичок, діловито заглушивши свій мобільник.
— Хлопці, а навіщо вам стільки грошей? І чому саме стільки? Як ви будете вимірювати їх реальну цінність? І в чому вона, цінність грошей?

Народ якось задумався. І я – теж.

Різні відповіді, різні версії

Через три хвилини руку підняла класична відмінниця: волосся зібране у вузлик, очі ясні, рука стиснута в кулачок – такі все завжди знають.
— Цілком нормально бажання мати багато грошей, щоб допомагати батькам і безпроблемно ростити своїх дітей. Ну і іншим людям теж допомогти. Бізнес, скажімо, розкрутити, щоб багато народу роботу отримали. Хіба це погано – багато грошей для таких цілей?
Тут же схопився з місця чорноокий хлопчина кавказької зовнішності:
— Добре мати багато грошей, якщо розумієш, як допомогти своєму народові. І своїй країні. Щоб було у всіх житло, щоб вчилися і лікувалися безкоштовно. Тільки спочатку план потрібен, фахівці, щоб гроші нерозумно не витратити!
— Спливу, на фіг, на своїй яхті в океан, — мрійливо протягнув високий красень. – Кого захочу, візьму з собою, кого не бажаю бачити – не візьму. Цінність грошей – це свобода! Приховуючи з собою кількох наставників, йогою займуся, іноземні мови вивчати буду, якщо захочеться. А інше людство нехай справляється без мене…
— А я б і себе не образив, — блиснув зубами скуластый хлопчисько, — навіщо себе ображати? Але все-таки старим б хорошу життя влаштував, скільки грошей вистачить. Мої дід і баба в такій хаті моторошної живуть, батьки їм новий будинок побудувати не можуть, їздять підлатати щось. В інших цього немає. Вам, може, не шкода, а ми теж будемо такими колись!
— Просто так гроші отримувати нецікаво, — вставила свої «п’ять копійок» кучерява «кнопочка». Цікаво таке придумати, щоб за це тобі великі гроші дали. Тоді вони і цінні.
Коментарі до цих виступів залишаю за дужками. Були прихильники, були противники. А потім ми почали підбивати підсумки.

Як все просто!

Всі виступи (а їх було більше, ніж тут описано, найпримітивніші типу «Куплю брюлики і в Париж поїду шампанське пити!» цінності не представляли взагалі) ми умовно розділили на чотири групи:
Цінність грошей у тому, щоб:
а) змінити існуючу ситуацію (побудувати будинки для людей похилого віку, реорганізувати систему охорони здоров’я тощо);
б) виміряти ними талант і трудові заслуги (придумати таке, за що багато грошей заплатять);
в) що робити (бізнес розкрутити, план дій скласти);
г) забезпечити собі можливість нічого не робити, жити безбідного життям.
Записали на дошці, перечитали. І тут-кнопочка», широко розкривши очі – додумалася, розумниця! – підняла руку і з непевністю в голосі сказала:
— Власне, виходить, що навіть чотири пункти не обов’язкові! Їх можна звести до двох. Цінність грошей як засобу зміни існуючої ситуації – це раз. І цінність грошей як мірила праці і таланту – два.
До цієї думки я і намагалася підвести підлітків. Гроші самі по собі – це лише папірці, злитки, монети тощо Для одних гроші – мета, причому часом не головна (показати себе, досягти успіху та отримати нагороду), для інших – засіб, що дозволяє робити або згорнути діяльність.
У результаті майже всі захотіли стати талановитими і заробити гроші за допомогою свого розуму, хватки, знань. А бажаючі вчити, лікувати, будувати будинки для людей похилого віку, вже маючи готові гроші, що залишилися в меншості.
Добре це чи погано – не знаю поки. Але реально це так.
А свою ідею, людини вже наближається за віком до «золотих років» — «бути досить забезпеченої, щоб оплачувати послуги прибиральниці, масажистки, кухаря, медсестри, щоб мати можливість витратити на своє лікування стільки, скільки потрібно, і не бути тягарем дітям», — я їм викладати не стала. Років через сорок самі до неї дійдуть…