Як реагувати на прохання про допомогу?

30

Взаємодія в суспільстві передбачає необхідність час від часу допомагати ближнім. Іноді допомога носить характер моральної підтримки — вислухати, дати пораду, поділитися знаннями. Але найчастіше ближнього потрібні певні послуги або речі. Зрозуміло, відгукуватися на прохання про допомогу чи ні — справа дуже особисте. Але яка модель поведінки принесе більше користі?

Чому потрібно говорити «так»?

Щоб бути успішним, потрібно постійно йти вперед, здобувати нові знання, уміння. Без них не вийде вирішувати виникаючі завдання і генерувати ідеї. Для оновлення інформації необхідно її регулярне надходження ззовні. Досягти цього можна, лише використовуючи систему «ти — мені, я — тобі».

При цьому, ділячись даними, людина нічого не втрачає. Навпаки, допомога, надана сьогодні ближнього, дає надію на те, що потім вдасться отримати щось життєво важливе в якості оплати «боргу». Так і усвідомлення доброти скоєного вчинку значно підвищує настрій і може бути стимулом для подальших звершень.

Ще більше значення несе вміння віддавати те, що цінне для самого помічника. Зрозуміло, не варто знімати з себе «останню сорочку», в цих ситуаціях необхідно проявляти розумний альтруїзм. Успішна людина завжди поділиться тим, що має, якщо дана річ принесе більше користі новому володарю, ніж йому самому. Така поведінка майже гарантовано викликає у людей бажання відплатити тією ж монетою, тобто добром і допомогою.

А як сказати «ні»?

Проте зовсім необов’язково бути безвідмовної паличкою-виручалочкою. Якщо пропоновані зобов’язання йдуть врозріз з власними інтересами і можливостями, краще сказати тверде «ні». Це позбавить від багатьох непотрібних проблем.

Боязнь відмовити на прохання про допомогу може стати причиною двох небажаних наслідків:

• неможливість виконати обіцянку неминуче призведе до сварки з тим, хто вже понадіявся на сприяння;
• гарантована безвідмовність буде вабити всіх бажаючих перекласти свої проблеми на чужі плечі, і доброта людини із звичайної риси характеру перетвориться в його покарання самому собі.

Так навіщо ж шукати собі неприємності? Допомога ближньому повинна приносити приємні емоції обом сторонам. Тому надавати її варто лише маючи впевненість у власних силах і можливостях. За інших обставин, без жодних докорів совісті і сорому відмовляти. Це допоможе зберегти мир у відносинах, уберігаючи їх від лукавства і невиправданих надій.

У самому справі, категоричний своєчасна відмова дасть людині можливість знайти інший вихід із складної ситуації. Зате необачне згоду допомогти подарує йому помилкове відчуття того, що проблема вирішена. «Помічник» в цьому випадку зробить йому «ведмежу послугу», так і сам отримає зайвий головний біль, адже свідомість власної відповідальності за когось із близьких — тяжкий вантаж. В результаті «добряк» виявиться винним, а проблема може не тільки не вирішитися, але й посилитися.

Постійна ж допомогу всім оточуючим згодом з радості від усвідомлення власної потрібності здатна перетворитися на борошно. Необхідність витрачати свої сили і час на врегулювання чужих проблем стає тягарем. Але помилковий сором і страх втратити розташування близьких заважають людині відмовити в проханні. В результаті втома і роздратування накопичуються і призводять до різних психологічних проблем. Такий розвиток подій абсолютно неприйнятно для того, хто налаштований на успішну і спокійне життя.

Впевнена в собі людина завжди готовий відгукнутися на прохання близького про допомогу. Якщо її виконання не здасться йому непосильним, він обов’язково зробить все, щоб полегшити ситуацію. Поступивши таким чином, він зможе розраховувати на відповідне сприяння, якщо таке раптом знадобиться.

Однак успішна людина ніколи не стане покладати на себе зобов’язання, які не зможе виконати. Для цього йому доведеться навчитися відмовляти людям м’яко і аргументовано. Це стане запорукою збереження доброї репутації і душевної рівноваги.